Депортація чеченців та інгушів 29 січня 1944 року нарком внутрішніх справ СРСР Л. П. Берія затвердив «Інструкцію про порядок проведення виселення чеченців та інгушів», а 31 січня вийшла постанова Державного Комітету Оборони про депортацію чеченців та інгушів до Казахської та Киргизької РСР.

77 років тому, 23 лютого 1944 року, почалася депортація чеченців та інгушів з території Чечено-Інгуської АРСР до Середньої Азії. У ході операції "Чечевиця", проведеної силами НКВС, НКДБ та "СМЕРШ" під загальним керівництвом наркома внутрішніх справ Л. П. Берія, були змушені залишити свої будинки майже 500 тисяч осіб.

Депортації зазнали кабардинці, прибалтійці, калмики та інші народи [7, с. 19]. Таким чином, переселення народів тривало аж до кінця 40-х років. У такому хронологічному порядку йшов процес насильницького переселення народів в Казахстан у передвоєнний період та у роки Великої Вітчизняної війни.

Одним із драматичних епізодів Великої Вітчизняної війни стало виселення звинувачених у співпраці з ворогом народів з місць їх споконвічного проживання – всього постраждало близько двох мільйонів осіб: кримських татар та турків-месхетинців, чеченців та інгушів, карачаївців та балкарців, калмиків, німців та прибалтів.