Закон збереження

Закони збереження – фундаментальні фізичні закони, згідно з якими за певних умов деякі вимірні фізичні величини, що характеризують замкнуту фізичну систему, не змінюються з часом. Є найбільш загальними законами у будь-якій фізичній теорії. Мають велике евристичне значення.

Закон збереження енергії – фундаментальний закон природи, встановлений емпірично і полягає в тому, що для ізольованої фізичної системи може бути введена скалярна фізична величина, яка є функцією параметрів системи та називається енергією, яка зберігається з часом.

Закон збереження енергії: енергія не виникає і не зникає, вона може передаватися від одного тіла до іншого, а також один вид енергії може перетворюватися на інший.

Закон збереження енергії говорить, що енергію не можна створити або зруйнувати, її можна лише перетворити з однієї форми на іншу. Робота, виконана над тілом, робить зміни його кінетичної та потенційної енергії. Отже, кількість роботи дорівнює зміні його змісту енергії.